| Chapter 17 |
1 |
¶ І сказав тішб'янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом! -
|
2 |
І було до нього слово Господнє, говорячи: -
|
3 |
Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. -
|
4 |
І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там. -
|
5 |
І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. -
|
6 |
А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив. -
|
7 |
І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу. -
|
8 |
¶ І було Господнє слово до нього, говорячи: -
|
9 |
Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе. -
|
10 |
І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап'юся. -
|
11 |
І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку! -
|
12 |
А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо... -
|
13 |
І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. -
|
14 |
Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі. -
|
15 |
І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, -
|
16 |
дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю. -
|
17 |
¶ І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому. -
|
18 |
І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!... -
|
19 |
І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. -
|
20 |
І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина? -
|
21 |
І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї! -
|
22 |
І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила... -
|
23 |
І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий! -
|
24 |
І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда! -
|