| Chapter 3 |
1 |
¶ По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження. -
|
2 |
І Йов заговорив та й сказав: -
|
3 |
Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік! -
|
4 |
Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!... -
|
5 |
Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!... -
|
6 |
Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!... -
|
7 |
Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання! -
|
8 |
Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити! -
|
9 |
Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої, -
|
10 |
бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!... -
|
11 |
¶ Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер? -
|
12 |
Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав? -
|
13 |
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок -
|
14 |
з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі, -
|
15 |
або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!... -
|
16 |
Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили? -
|
17 |
Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі, -
|
18 |
разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!... -
|
19 |
Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого... -
|
20 |
¶ І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим, -
|
21 |
що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані, -
|
22 |
тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба, -
|
23 |
мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?... -
|
24 |
Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода, -
|
25 |
бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені... -
|
26 |
Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!... -
|