| Chapter 4 |
1 |
¶ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: -
|
2 |
Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова? -
|
3 |
Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв, -
|
4 |
того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв! -
|
5 |
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався... -
|
6 |
Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх? -
|
7 |
¶ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені? -
|
8 |
Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її: -
|
9 |
вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають! -
|
10 |
Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби. -
|
11 |
Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають. -
|
12 |
¶ І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього. -
|
13 |
у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей, -
|
14 |
спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув, -
|
15 |
і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм... -
|
16 |
Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я: -
|
17 |
Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший? -
|
18 |
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів! -
|
19 |
Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені! -
|
20 |
Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди... -
|
21 |
Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!... -
|