Chapter 6

  ¶ А Йов відповів та й сказав:  

-

  Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,  

-

  то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...  

-

  Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...  

-

  Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?  

-

  Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?  

-

  Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...  

-

  ¶ О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!  

-

  О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,  

-

  то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...  

-

  Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?  

-

  Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?  

-

  Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?  

-

  ¶ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...  

-

  Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,  

-

  темніші від льоду вони, в них ховається сніг.  

-

  Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.  

-

  Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.  

-

  Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.  

-

  І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.  

-

  Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!  

-

  ¶ Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,  

-

  і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?  

-

  Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...  

-

  Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?  

-

  Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,  

-

  і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...  

-

  Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.  

-

  Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!  

-

  Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?  

-