| Chapter 10 |
1 |
¶ Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі! -
|
2 |
Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю? -
|
3 |
Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? -
|
4 |
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину? -
|
5 |
Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа, -
|
6 |
що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій, -
|
7 |
хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки? -
|
8 |
¶ Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене... -
|
9 |
Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш. -
|
10 |
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир? -
|
11 |
Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. -
|
12 |
Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. -
|
13 |
А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе: -
|
14 |
¶ якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш... -
|
15 |
Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!... -
|
16 |
А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся: -
|
17 |
поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш... -
|
18 |
І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б, -
|
19 |
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу... -
|
20 |
Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи, -
|
21 |
поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, -
|
22 |
до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява... -
|