| Chapter 16 |
1 |
¶ А Йов відповів та й сказав: -
|
2 |
Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви! -
|
3 |
Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш? -
|
4 |
І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас, -
|
5 |
устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! -
|
6 |
¶ Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене? -
|
7 |
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив, -
|
8 |
і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє! -
|
9 |
Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене... -
|
10 |
Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене: -
|
11 |
Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене... -
|
12 |
Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю: -
|
13 |
Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю... -
|
14 |
Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач... -
|
15 |
Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову... -
|
16 |
Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь, -
|
17 |
¶ хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя! -
|
18 |
Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого, -
|
19 |
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті... -
|
20 |
Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить, -
|
21 |
і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його, -
|
22 |
бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь... -
|