Chapter 21

  ¶ А Йов відповів та й сказав:  

-

  Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!  

-

  Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.  

-

  Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?  

-

  Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...  

-

  І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...  

-

  ¶ Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?  

-

  Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...  

-

  Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.  

-

  Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.  

-

  Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.  

-

  Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.  

-

  Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.  

-

  А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!  

-

  Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?  

-

  Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...  

-

  ¶ Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!  

-

  Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!  

-

  Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!  

-

  Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!  

-

  Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?  

-

  Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?  

-

  Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,  

-

  діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.  

-

  А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,  

-

  та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...  

-

  ¶ Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.  

-

  Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?  

-

  Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:  

-

  що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!  

-

  Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?  

-

  І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...  

-

  Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...  

-

  І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...  

-