| Chapter 41 |
1 |
¶ (40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром? -
|
2 |
(40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш? -
|
3 |
(40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне? -
|
4 |
(40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного? -
|
5 |
(40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх? -
|
6 |
(40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв? -
|
7 |
(40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову? -
|
8 |
(40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини! -
|
9 |
(41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш. -
|
10 |
(41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати? -
|
11 |
¶ (41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє! -
|
12 |
(41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу. -
|
13 |
(41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів? -
|
14 |
(41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах! -
|
15 |
(41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать. -
|
16 |
(41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. -
|
17 |
(41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. -
|
18 |
(41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! -
|
19 |
(41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні! -
|
20 |
(41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить. -
|
21 |
(41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його. -
|
22 |
(41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає. -
|
23 |
(41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається. -
|
24 |
(41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно! -
|
25 |
(41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху. -
|
26 |
(41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер. -
|
27 |
(41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину! -
|
28 |
(41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно. -
|
29 |
(41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища. -
|
30 |
(41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото. -
|
31 |
(41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп. -
|
32 |
(41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною. -
|
33 |
(41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, -
|
34 |
(41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям! -
|