| Chapter 144 |
1 |
¶ Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни! -
|
2 |
Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене! -
|
3 |
Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього? -
|
4 |
Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща! -
|
5 |
Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують! -
|
6 |
Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж! -
|
7 |
Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців, -
|
8 |
що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива! -
|
9 |
¶ Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі, -
|
10 |
що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча! -
|
11 |
Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива, -
|
12 |
щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати! -
|
13 |
Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються! -
|
14 |
Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! -
|
15 |
Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог! -
|