Chapter 6

  ¶ Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,  

-

  ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!  

-

  Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,  

-

  не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,  

-

  рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!  

-

  ¶ Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:  

-

  нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;  

-

  вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.  

-

  Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?  

-

  Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,  

-

  і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...  

-

  ¶ Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,  

-

  він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,  

-

  в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,  

-

  тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!  

-

  Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:  

-

  очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,  

-

  серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,  

-

  свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!  

-

  ¶ Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!  

-

  Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!  

-

  Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!  

-

  Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,  

-

  щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.  

-

  Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,  

-

  бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...  

-

  Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?  

-

  Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?  

-

  Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!  

-

  Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,  

-

  та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!  

-

  Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,  

-

  побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,  

-

  бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:  

-

  він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!  

-