| Chapter 14 |
1 |
¶ Бо Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить. І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового. -
|
2 |
І народи їх візьмуть, і їх попровадять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину. І візьмуть вони до неволі тих, хто їх поневолив, і вони над своїми гнобителями запанують! -
|
3 |
І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити, -
|
4 |
¶ то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення! -
|
5 |
Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих, -
|
6 |
що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним. -
|
7 |
Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно. -
|
8 |
Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть: Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб! -
|
9 |
Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу; померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів. -
|
10 |
Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас! -
|
11 |
Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе... -
|
12 |
Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів! -
|
13 |
Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, -
|
14 |
підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! -
|
15 |
Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу! -
|
16 |
Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, -
|
17 |
що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в'язнів своїх не пускав він додому? -
|
18 |
Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні, -
|
19 |
ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп... -
|
20 |
Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав... Насіння злочинців повік не згадається! -
|
21 |
Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами. -
|
22 |
І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім'я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь! -
|
23 |
І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот! -
|
24 |
¶ Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться, -
|
25 |
щоб стовкти асирійця в країні Моїй, і на горах Моїх розтопчу Я його! І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен! -
|
26 |
Це та рада, яка про всю землю ураджена, і це та рука, що простягнена на всі народи. -
|
27 |
Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить? А рука Його витягнена, й хто відверне її? -
|
28 |
У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво: -
|
29 |
Не тішся, уся филистимськая земле, що зламане жезло, яке тебе вдарило, бо з гадючого кореня виповзе люта змія, і огнистий летючий дракон буде плодом її! -
|
30 |
І пастися будуть перворідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом виморю, і рештки твої він доб'є! -
|
31 |
Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, розпливлася ти, вся филистимськая земле, бо приходить із півночі дим, і не буде нікого, хто відстав би з його вояків! -
|
32 |
І що відповісться народнім послам? Що Сіона Господь заложив, і сховаються в ньому убогі з народу Його! -
|