Chapter 42

  ¶ Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.  

-

  Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.  

-

  Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою.  

-

  Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.  

-

  ¶ Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.  

-

  Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,  

-

  щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви!  

-

  Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.  

-

  Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.  

-

  Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!  

-

  Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської!  

-

  Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!  

-

  ¶ Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів!  

-

  Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря!  

-

  Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую!  

-

  І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину!  

-

  Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги!  

-

  ¶ Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити!  

-

  Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа?  

-

  Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув.  

-

  Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона.  

-

  Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов'язані та по в'язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни!  

-

  Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає?  

-

  Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали?  

-

  І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, та він не пізнав, і в ньому горіло воно, та не брав він до серця цього!  

-