| Chapter 4 |
1 |
¶ Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись! -
|
2 |
І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть. -
|
3 |
¶ Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину! -
|
4 |
Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки! -
|
5 |
¶ Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних! -
|
6 |
Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя... -
|
7 |
Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!... -
|
8 |
Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться! -
|
9 |
І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються -
|
10 |
й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!... -
|
11 |
Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він! -
|
12 |
Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу... -
|
13 |
Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!... -
|
14 |
Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї? -
|
15 |
Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір... -
|
16 |
Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста! -
|
17 |
Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь! -
|
18 |
Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого... -
|
19 |
¶ Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни! -
|
20 |
Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої... -
|
21 |
Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми? -
|
22 |
Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра! -
|
23 |
Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла! -
|
24 |
Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються! -
|
25 |
Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне. -
|
26 |
Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його... -
|
27 |
Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню! -
|
28 |
І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того... -
|
29 |
Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них... -
|
30 |
А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони! -
|
31 |
Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!... -
|