| Chapter 5 |
1 |
¶ Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу, -
|
2 |
наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям! -
|
3 |
Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!... -
|
4 |
Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо... -
|
5 |
У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо! -
|
6 |
До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом! -
|
7 |
Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини! -
|
8 |
Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки... -
|
9 |
Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб... -
|
10 |
Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду... -
|
11 |
Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах... -
|
12 |
Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані... -
|
13 |
Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються... -
|
14 |
Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати, -
|
15 |
втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу... -
|
16 |
Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились, -
|
17 |
¶ тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли, -
|
18 |
через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній... -
|
19 |
Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід: -
|
20 |
Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? -
|
21 |
Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було! -
|
22 |
Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?... -
|