| Chapter 24 |
1 |
¶ А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке: -
|
2 |
Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. -
|
3 |
І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього. -
|
4 |
Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними. -
|
5 |
Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його. -
|
6 |
Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок! -
|
7 |
Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. -
|
8 |
Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була. -
|
9 |
Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я! -
|
10 |
Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть. -
|
11 |
І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. -
|
12 |
Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею! -
|
13 |
У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі. -
|
14 |
Я, Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє! -
|
15 |
¶ І було мені слово Господнє таке: -
|
16 |
Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя. -
|
17 |
Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба. -
|
18 |
І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. -
|
19 |
І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш? -
|
20 |
І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: -
|
21 |
Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча... -
|
22 |
І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти... -
|
23 |
А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного... -
|
24 |
І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог. -
|
25 |
А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх, -
|
26 |
того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха. -
|
27 |
Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь! -
|