Chapter 22

  ¶ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:  

-

  Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.  

-

  І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.  

-

  Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!  

-

  Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.  

-

  А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.  

-

  І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.  

-

  Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.  

-

  Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.  

-

  І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.  

-

  Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,  

-

  та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.  

-

  Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...  

-

  Бо багато покликаних, та вибраних мало.  

-

  ¶ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.  

-

  І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.  

-

  Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?  

-

  А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?  

-

  Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.  

-

  А Він каже до них: Чий це образ і напис?  

-

  Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.  

-

  А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.  

-

  ¶ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,  

-

  та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.  

-

  Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.  

-

  Так само і другий, і третій, аж до сьомого.  

-

  А по всіх вмерла й жінка.  

-

  Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.  

-

  Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.  

-

  Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.  

-

  А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:  

-

  Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.  

-

  А народ, чувши це, дивувався науці Його.  

-

  ¶ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.  

-

  І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:  

-

  Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?  

-

  Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.  

-

  Це найбільша й найперша заповідь.  

-

  А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.  

-

  На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.  

-

  ¶ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,  

-

  і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.  

-

  Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:  

-

  Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.  

-

  Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?  

-

  І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.  

-