Chapter 26

  ¶ І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:  

-

  Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.  

-

  Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,  

-

  і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.  

-

  І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.  

-

  ¶ Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,  

-

  підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.  

-

  Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?  

-

  Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.  

-

  Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.  

-

  Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.  

-

  Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.  

-

  Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!  

-

  ¶ Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,  

-

  і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.  

-

  І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.  

-

  ¶ А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?  

-

  А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.  

-

  І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.  

-

  А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.  

-

  І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...  

-

  А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?  

-

  А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.  

-

  Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!  

-

  Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...  

-

  ¶ Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.  

-

  А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,  

-

  бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!  

-

  Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.  

-

  А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.  

-

  ¶ Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.  

-

  По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.  

-

  А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.  

-

  Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...  

-

  Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.  

-

  ¶ Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.  

-

  І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.  

-

  Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...  

-

  І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...  

-

  І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...  

-

  Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.  

-

  Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!  

-

  І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.  

-

  І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.  

-

  Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...  

-

  Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!  

-

  ¶ І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.  

-

  А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.  

-

  І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.  

-

  Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.  

-

  А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.  

-

  Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.  

-

  Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?  

-

  Але як має збутись Писання, що так статися мусить?  

-

  Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.  

-

  Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...  

-

  ¶ А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.  

-

  Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.  

-

  А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,  

-

  і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,  

-

  і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.  

-

  Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?  

-

  Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?  

-

  Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!  

-

  Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!  

-

  Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!  

-

  Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,  

-

  і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...  

-

  ¶ А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!  

-

  А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...  

-

  А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!  

-

  І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...  

-

  Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.  

-

  Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...  

-

  І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...  

-