Chapter 2

  ¶ Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.  

-

  І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.  

-

  І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.  

-

  А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.  

-

  А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!  

-

  Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:  

-

  Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?  

-

  І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?  

-

  Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?  

-

  Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:  

-

  Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!  

-

  І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!  

-

  ¶ І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.  

-

  А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.  

-

  Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.  

-

  Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?  

-

  А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.  

-

  ¶ А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?  

-

  Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.  

-

  Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.  

-

  І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.  

-

  І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.  

-

  І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.  

-

  Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?  

-

  А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?  

-

  Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?  

-

  І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,  

-

  а тому то Син Людський Господь і суботі.  

-