| Chapter 18 |
1 |
¶ І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом, -
|
2 |
говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. -
|
3 |
У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! -
|
4 |
Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, -
|
5 |
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. -
|
6 |
І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? -
|
7 |
А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? -
|
8 |
Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?... -
|
9 |
¶ А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. -
|
10 |
Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. -
|
11 |
Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. -
|
12 |
Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! -
|
13 |
А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!... -
|
14 |
Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. -
|
15 |
¶ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли. -
|
16 |
А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже. -
|
17 |
Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде! -
|
18 |
¶ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? -
|
19 |
Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог! -
|
20 |
Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. -
|
21 |
А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! -
|
22 |
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! -
|
23 |
А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий. -
|
24 |
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! -
|
25 |
Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти... -
|
26 |
Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? -
|
27 |
А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога! -
|
28 |
І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. -
|
29 |
А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, -
|
30 |
і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне. -
|
31 |
¶ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. -
|
32 |
Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, -
|
33 |
і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне! -
|
34 |
Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли. -
|
35 |
¶ І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. -
|
36 |
А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? -
|
37 |
А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. -
|
38 |
І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! -
|
39 |
А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! -
|
40 |
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: -
|
41 |
Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! -
|
42 |
Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! -
|
43 |
І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові. -
|