| Chapter 24 |
1 |
¶ А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, -
|
2 |
та й застали, що камінь від гробу відвалений був. -
|
3 |
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. -
|
4 |
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. -
|
5 |
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? -
|
6 |
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. -
|
7 |
Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня. -
|
8 |
І згадали вони ті слова Його! -
|
9 |
А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. -
|
10 |
То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. -
|
11 |
Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. -
|
12 |
Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось... -
|
13 |
¶ І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят. -
|
14 |
І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. -
|
15 |
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. -
|
16 |
Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. -
|
17 |
І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? -
|
18 |
І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? -
|
19 |
І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. -
|
20 |
Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли... -
|
21 |
А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... -
|
22 |
А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: -
|
23 |
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... -
|
24 |
І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... -
|
25 |
Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! -
|
26 |
Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? -
|
27 |
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було. -
|
28 |
І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. -
|
29 |
А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. -
|
30 |
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... -
|
31 |
Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... -
|
32 |
І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... -
|
33 |
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, -
|
34 |
які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові. -
|
35 |
А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба. -
|
36 |
¶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам! -
|
37 |
А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. -
|
38 |
Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? -
|
39 |
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. -
|
40 |
І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. -
|
41 |
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? -
|
42 |
Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. -
|
43 |
І, взявши, Він їв перед ними. -
|
44 |
І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане. -
|
45 |
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. -
|
46 |
І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, -
|
47 |
і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. -
|
48 |
А ви свідки того. -
|
49 |
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти. -
|
50 |
¶ І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. -
|
51 |
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. -
|
52 |
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. -
|
53 |
І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь. -
|