| Chapter 4 |
1 |
¶ Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, -
|
2 |
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, -
|
3 |
Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею. -
|
4 |
¶ І потрібно було Самарію Йому переходити. -
|
5 |
Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. -
|
6 |
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. -
|
7 |
Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! -
|
8 |
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. -
|
9 |
Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. -
|
10 |
Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. -
|
11 |
Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? -
|
12 |
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? -
|
13 |
Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. -
|
14 |
А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. -
|
15 |
Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. -
|
16 |
Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. -
|
17 |
Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. -
|
18 |
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. -
|
19 |
Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. -
|
20 |
Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. -
|
21 |
Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. -
|
22 |
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. -
|
23 |
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. -
|
24 |
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. -
|
25 |
Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. -
|
26 |
Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... -
|
27 |
¶ І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? -
|
28 |
Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: -
|
29 |
Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? -
|
30 |
І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли. -
|
31 |
Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! -
|
32 |
А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. -
|
33 |
Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? -
|
34 |
Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. -
|
35 |
Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! -
|
36 |
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. -
|
37 |
Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. -
|
38 |
Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли. -
|
39 |
З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! -
|
40 |
А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. -
|
41 |
Значно ж більш вони ввірували через слово Його. -
|
42 |
А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу! -
|
43 |
¶ Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. -
|
44 |
Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. -
|
45 |
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. -
|
46 |
Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі. -
|
47 |
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. -
|
48 |
Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте! -
|
49 |
Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя! -
|
50 |
Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов. -
|
51 |
А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе. -
|
52 |
А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його. -
|
53 |
Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім. -
|
54 |
Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. -
|