Chapter 6

  ¶ Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.  

-

  А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.  

-

  Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.  

-

  Наближалася ж Пасха, свято юдейське.  

-

  А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?  

-

  Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.  

-

  Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.  

-

  Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:  

-

  Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!  

-

  А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.  

-

  А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.  

-

  І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.  

-

  І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.  

-

  А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!  

-

  ¶ Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.  

-

  А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.  

-

  І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.  

-

  Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.  

-

  Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...  

-

  Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!  

-

  І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.  

-

  ¶ А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.  

-

  А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.  

-

  Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.  

-

  І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?  

-

  Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.  

-

  Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.  

-

  ¶ Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?  

-

  Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.  

-

  А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?  

-

  Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.  

-

  А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.  

-

  Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.  

-

  А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!  

-

  Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.  

-

  Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.  

-

  Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.  

-

  Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.  

-

  Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.  

-

  Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.  

-

  Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.  

-

  І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?  

-

  А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!  

-

  Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.  

-

  У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.  

-

  Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.  

-

  Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.  

-

  Я хліб життя!  

-

  Отці ваші в пустині їли манну, і померли.  

-

  То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.  

-

  Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.  

-

  Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?  

-

  І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.  

-

  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.  

-

  Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.  

-

  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.  

-

  Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.  

-

  То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!  

-

  Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.  

-

  ¶ А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?  

-

  А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?  

-

  А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?  

-

  То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.  

-

  Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.  

-

  І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.  

-

  Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.  

-

  І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?  

-

  Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.  

-

  Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!  

-

  Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...  

-

  Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.  

-