| Chapter 12 |
1 |
¶ Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. -
|
2 |
І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. -
|
3 |
А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! -
|
4 |
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: -
|
5 |
Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? -
|
6 |
А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. -
|
7 |
І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... -
|
8 |
Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! -
|
9 |
А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. -
|
10 |
А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, -
|
11 |
бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. -
|
12 |
¶ А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, -
|
13 |
то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів! -
|
14 |
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: -
|
15 |
Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! -
|
16 |
А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. -
|
17 |
Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. -
|
18 |
Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. -
|
19 |
Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним! -
|
20 |
¶ А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. -
|
21 |
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. -
|
22 |
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. -
|
23 |
Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. -
|
24 |
Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. -
|
25 |
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. -
|
26 |
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. -
|
27 |
¶ Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... -
|
28 |
Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! -
|
29 |
А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! -
|
30 |
Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. -
|
31 |
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. -
|
32 |
І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. -
|
33 |
А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. -
|
34 |
А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? -
|
35 |
І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... -
|
36 |
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них. -
|
37 |
¶ І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, -
|
38 |
щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось? -
|
39 |
Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: -
|
40 |
Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! -
|
41 |
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав. -
|
42 |
¶ Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. -
|
43 |
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. -
|
44 |
¶ А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. -
|
45 |
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. -
|
46 |
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. -
|
47 |
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. -
|
48 |
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! -
|
49 |
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. -
|
50 |
І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав. -
|