Chapter 23

  ¶ І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!  

-

  Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.  

-

  Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?  

-

  А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?  

-

  І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.  

-

  ¶ І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!  

-

  Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.  

-

  Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.  

-

  І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.  

-

  А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.  

-

  А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!  

-

  ¶ А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!  

-

  А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.  

-

  І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!  

-

  Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...  

-

  Як зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.  

-

  Павло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.  

-

  Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.  

-

  І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?  

-

  А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.  

-

  Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.  

-

  Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.  

-

  І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.  

-

  Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.  

-

  І листа написав він такого ось змісту:  

-

  Клавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!  

-

  Цього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.  

-

  І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.  

-

  Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.  

-

  Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!  

-

  Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.  

-

  А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.  

-

  А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.  

-

  Намісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:  

-

  Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.  

-