| Chapter 26 |
1 |
¶ А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні: -
|
2 |
О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї, -
|
3 |
особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче. -
|
4 |
А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї, -
|
5 |
які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. -
|
6 |
І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям, -
|
7 |
а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї! -
|
8 |
Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? -
|
9 |
Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина, -
|
10 |
що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. -
|
11 |
І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах. -
|
12 |
¶ Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників, -
|
13 |
то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!... -
|
14 |
І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку! -
|
15 |
А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. -
|
16 |
Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. -
|
17 |
Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, -
|
18 |
відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими. -
|
19 |
Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, -
|
20 |
але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння. -
|
21 |
Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти. -
|
22 |
Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, -
|
23 |
що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам! -
|
24 |
¶ Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму! -
|
25 |
А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. -
|
26 |
Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це. -
|
27 |
Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш. -
|
28 |
Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином... -
|
29 |
А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів... -
|
30 |
І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів. -
|
31 |
І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить! -
|
32 |
Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря. -
|