Chapter 7

  ¶ Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив.  

-

  Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру.  

-

  Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди.  

-

  Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!  

-

  Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон.  

-

  Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.  

-

  І без усякої суперечки більший меншого благословляє.  

-

  І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе.  

-

  І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.  

-

  Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.  

-

  ¶ Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим?  

-

  Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону.  

-

  Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника.  

-

  Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав.  

-

  І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик,  

-

  що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя.  

-

  Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.  

-

  Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність.  

-

  Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.  

-

  І поскільки воно не без клятви,  

-

  вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим,  

-

  то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!  

-

  І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,  

-

  але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.  

-

  Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.  

-

  Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,  

-

  що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.  

-

  Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!  

-