Chapter 10

  ¶ Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.  

-

  Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.  

-

  Але в них спомин про гріхи буває щороку,  

-

  бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!  

-

  Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.  

-

  Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.  

-

  ¶ Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!  

-

  Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.  

-

  Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.  

-

  У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.  

-

  І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.  

-

  А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,  

-

  далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.  

-

  Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.  

-

  Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:  

-

  Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.  

-

  А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!  

-

  А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.  

-

  ¶ Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,  

-

  новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,  

-

  маємо й Великого Священика над домом Божим,  

-

  то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!  

-

  Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.  

-

  І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.  

-

  Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.  

-

  Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,  

-

  а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.  

-

  Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,  

-

  скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!  

-

  Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!  

-

  Страшна річ упасти в руки Бога Живого!  

-

  Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.  

-

  Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.  

-

  Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.  

-

  Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.  

-

  Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.  

-

  Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!  

-

  А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.  

-

  Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.  

-