Chapter 1

  ¶ Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в правді Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:  

-

  благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!  

-

  Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою.  

-

  Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління.  

-

  ¶ Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,  

-

  а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя,  

-

  а в благочесті братерство, а в братерстві любов.  

-

  Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.  

-

  А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів.  

-

  Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь.  

-

  Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.  

-

  ¶ Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впевнені в теперішній правді.  

-

  Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням,  

-

  знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об'явив був мені.  

-

  А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам'яті.  

-

  ¶ Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі.  

-

  Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!  

-

  І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.  

-

  ¶ І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях,  

-

  бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить.  

-

  Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим.  

-