Chapter 25

  ¶ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.  

-

  П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.  

-

  Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.  

-

  А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.  

-

  А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.  

-

  А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!  

-

  Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.  

-

  Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.  

-

  Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.  

-

  І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.  

-

  А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!  

-

  Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!  

-

  Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!  

-

  ¶ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.  

-

  І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.  

-

  А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів.  

-

  Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.  

-

  А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.  

-

  По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.  

-

  І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів.  

-

  Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!  

-

  Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.  

-

  казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!  

-

  Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.  

-

  І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...  

-

  І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?  

-

  Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.  

-

  Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.  

-

  Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.  

-

  А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!  

-

  ¶ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.  

-

  І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.  

-

  І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.  

-

  Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.  

-

  Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.  

-

  Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.  

-

  Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?  

-

  Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?  

-

  Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?  

-

  Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.  

-

  Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.  

-

  Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,  

-

  мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.  

-

  Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?  

-

  Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!  

-

  І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.  

-