| Chapter 22 |
1 |
¶ Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами! -
|
2 |
Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв: -
|
3 |
¶ Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні. -
|
4 |
Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок, -
|
5 |
як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару. -
|
6 |
І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба! -
|
7 |
І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? -
|
8 |
А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти... -
|
9 |
А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив. -
|
10 |
А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити. -
|
11 |
А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я. -
|
12 |
А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, -
|
13 |
до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... -
|
14 |
І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. -
|
15 |
Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув! -
|
16 |
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його! -
|
17 |
І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я, -
|
18 |
і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене... -
|
19 |
А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе. -
|
20 |
А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив... -
|
21 |
Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган! -
|
22 |
¶ І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!... -
|
23 |
І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря, -
|
24 |
то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали. -
|
25 |
І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого? -
|
26 |
Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік! -
|
27 |
Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав. -
|
28 |
Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився! -
|
29 |
І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його. -
|
30 |
А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними. -
|