Chapter 9

  ¶ Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.  

-

  Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.  

-

  А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.  

-

  Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.  

-

  А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.  

-

  При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,  

-

  а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.  

-

  ¶ Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.  

-

  Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,  

-

  що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.  

-

  Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,  

-

  і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.  

-

  Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,  

-

  скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!  

-

  ¶ Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.  

-

  Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,  

-

  заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.  

-

  Тому й перший заповіт освячений був не без крови:  

-

  Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,  

-

  проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!  

-

  Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров'ю.  

-

  І майже все за Законом кров'ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.  

-

  ¶ Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.  

-

  Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,  

-

  і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою,  

-

  бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з'явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.  

-

  І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,  

-

  так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння.  

-